Двадцять cім років... Багато чи мало?
Кожна сім'я веде власний свій лік
З тої пори, коли перші "двухсоті"
З "Півдня" летіли... Несучи крик
Рідної мами, що сина чекала
З війська, додому, в сім'ю до батьків.
Але чому ж тії чорнії хмари небо закрили?
Хто так хотів?

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим.

Наша зустріч присвячувалася всім, хто пройшов Афганістан, всім, хто виконував свій інтернаціональний обов’язок за межами нашої Батьківщини.

Серед них були і наші односельці: Горват Ф.Ф, Нестеров П.І, Данканич Ф.Ф, Фозикош І.М., Бегматов О.А Ми згадали всі ті страшні події, які досі печуть душу гіркотою втрат та розрухи.